Ізюм. Ізюмський Дитячий Будинок Ізюмської Міської ради Харьківської області

 





Сторінка психолога

 

 

 

 

ЗМІЇВСЬКА РІММА СТАНІСЛАВІВНА

Посада – практичний психолог Ізюмського дитячого будинку Ізюмської міської ради Харківської області

Спеціальність – вихователь, практичний психолог в закладах освіти

Категорія – спеціаліст першої категорії

Педагогічний стаж – 17 років

Стаж роботи практичним психологом – 9 років

 

 

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ  ШКОЛЯРІВ

Адаптацію визначають не лише як процес пристосування до успішного функціонування у певному середовищі, але й як здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку.

Як і ми, дорослі, діти реагують на стан невизначеності всією своєю суттю: у них порушується біологічна і психологічна рівновага, знижується опірність до стресів, зростає напруженість. Можуть з'явитися стан тривоги, капризи, виявитися яскравіше будь-які труднощі характеру: впертість, незосередженість, замкненість, демонстративність тощо.

Для дитини прихід у школу — це своєрідне «оформлення на посаду» (за влучним виразом Т. Нежнової). «Справжній школяр— це щасливий володар портфеля і старанний виконавець шкільних правил. Він слухає вчителя, піднімає руку й отримує оцінки» — зіграти в таку гру прагне практично кожен учень. За декілька днів або років дитина визнає себе обдуреною, а вчителя — ошуканцем, з яким треба було, очевидно, грати зовсім в інші ігри. Годинами сидіти за партою виявилося не так цікаво, як гадалося. Так вже другого вересня у першокласника на все шкільне життя розійшлися реальні інтереси і гра у шкільні атрибути, що швидко приїлася.

Навчання дитини у школі — складний і відповідальний етап у її житті. Діти переживають психологічну кризу, пов'язану з необхідністю адаптації до школи. Які характеристики цього періоду слід ураховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи?

Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров'я дитини. Саме у цьому суть адаптаційного періоду в школі.

Дезадаптованість —не процес, а стан, що виникає від незадоволення основних потреб унаслідок використання неадекватних способів поведінки. Дезадаптованість учнів спричиняє неадекватну, погано контрольовану поведінку, конфліктні стосунки, проблеми у навчальній діяльності.

Шкільна дезадаптація є симптомом ускладнень або неможливості подальшого розвитку дітей в умовах, що склалися.

Причини шкільної дезадаптації:
низький рівень розвитку загальних розумових здібностей;
високий ступінь емоційної нестійкості;
несформованість мотиваційної сфери;
високий рівень домагань на тлі низьких можливостей;
характерологічні особливості;
незрілість психіки;
особливості сімейного виховання;
стиль керівництва педагогів.

У ситуації дезадаптованості виникає загроза появи неврозів, психопатій. Тому створювати необхідні умови під час перехідного адаптаційного періоду потрібно не лише для першокласників, а й для дітей, які потрапляють у нові колективи, починають освоювати нові форми занять.

Дослідники виділяють дві групи причин дезадаптації — біологічні та соціально-психологічні.

Біологічні причини шкільної дезадаптації:
соматична ослабленість дитини;
нейродинамічні розлади, пов'язані з психомоторною загальмованістю, з емоційною нестійкістю (гіпердинамічний синдром, рухова розгальмованість);
функціональні дефекти периферійних органів мовлення (дислексія, дисграфія);
легкі когнітивні розлади (мінімальні мозкові дисфункції, астенічний синдром тощо).
Соціально-психологічні причини:
негативний виховний вплив сім'ї, що спричиняє недоліки підготовки до школи;
особливості стосунків з однолітками;
неадекватність самооцінки;
мотиваційна незрілість;
особистісні риси (агресивність, тривожність);
неправильний педагогічний підхід учителя.

 

 

ЕТАПИ АДАПТАЦІЇ

Процес адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів, кожен з яких має свої особливості й характеризується різною мірою напруженості функціональних систем організму.

Перший етап — орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових дій, пов'язаних із початком систематичного спілкування, відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням практично всі системи організму. Ця «фізіологічна буря» триває достатньо довго (2—3 тижні).

Другий етап — нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці дії. На першому етапі про жодну економію ресурсів говорити не доводиться: організм витрачає все, що є, а інколи і «в борг бере». На другому етапі ця ціна знижується, буря починає стихати.

Третій етап — період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш відповідні варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч би яку роботу виконував школяр, чи то розумова — засвоєння нових знань, статичне навантаження, чи ж психологічне навантаження — спілкування у великому і різнорідному колективі, організм, точніше, кожна з його систем, мають відреагувати напруженням, своєю роботою.

Тому що більше напруження видаватиме кожна система, то більше ресурсів витратить організм. А ми знаємо, що можливості дитячого організму зовсім не безмежні, а тривале напруження та пов'язана з ним утома і перевтома можуть коштувати організму здоров'я.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації — приблизно 5—6 тижнів, найважчим є перший місяць.

 

РІВНІ АДАПТАЦІЇ

За рівнем адаптованості дітей можна умовно поділити на три групи.

Перша група (високий рівень) адаптується до школи протягом перших двох місяців навчання. Ці малюки відносно швидко входять у колектив, освоюються у школі, знаходять нових друзів у класі, у них майже завжди гарний настрій, вони доброзичливі, сумлінно і без видимого напруження виконують усі вимоги вчителя. Інколи в них трапляються складнощі або в контактах із дітьми, або у стосунках з учителем, оскільки їм ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Але до кінця жовтня відбувається засвоєння і нового статусу, і нових вимог, і нового режиму. Це дозволяє їм із перших днів відчути свої досягнення, що ще більше підвищує навчальну мотивацію. Легка форма адаптації.

Друга група дітей (середній рівень) має тривалий період адаптації, невідповідність їхньої поведінки вимогам школи затягується: вони не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, однокласниками. Як правило, їм важко опанувати навчальну програму. Завдяки доброзичливому і тактовному ставленню вчителя до кінця першого півріччя реакції таких дітей стають адекватнішими. Це форма середнього рівня адаптації.

Третя група («група ризику») — діти, в яких соціально-психологічна адаптація пов'язана зі значними труднощами. Вони не засвоюють навчальної програми, у них проявляються негативні форми поведінки, різкі негативні емоції. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі. Постійні невдачі в навчанні, відсутність контакту з учителем створюють відчуження і негативне ставлення однолітків. Серед цих дітей можуть бути ті, хто потребує лікування, — учні з порушеннями психоневрологічної сфери, проте можуть бути й учні, не готові до навчання у школі. Це «група ризику».